ну що

Sep. 14th, 2013 09:31 am
snizhna: (профіль)
Вилазка відбулась успішно, попри істерику Юрчика, на якого перехожі на Форумі зглядались і дивувались тому, що можна так верещати. Насправді, як виявилось, він просто недоспав :), що і поспішив виправити. Тому я спокійно паслася біля палаток ще більше години.
Хвалюся!
Мемуари Кондолізи Райс
Дисидент Вацлав Гавел (Д. Кайзер)
Не шкодую (про Едіт Піаф) (К. Бурке)
Це все видавництво Темпора, Київ
Теплі історії :) куда ж без них
Василь Стус - Вибрані твори - Смолоскип
Кіт на ім"я Сплет і Вдячний Сплет  (Роб Скоттон)
Картонна книжечка " У лісі, лісі темному" (І. Нехода)
П"ятикнижжя
це все - Видавництво Старого Лева
Ен із Ейвонлі (Л.-М. Монтгомері)
 і ще я роззорилась (бо інакше про ту ціну не скажеш) на м"яку гризибельну книжку для Юрчика "День Ясі"
21
Тай таке. Це був день перший :) Нині хочу ще!

п.с. Забула Історію України Капранових. Якщо нині не забуду ту книгу вдома, піду по автограф. Чомусь їхній автограф хочеться :)
snizhna: (профіль)
ото прочитала книгу-автобіографію про Коко Шанель.
Шанель К. Коко Шанель. Жизнь, рассказанная ею самой - e5.ru
я навіть не знала, що біжутерія і дамська сумочка на пасочку чи ланцюжку - це її винаходи. крім того - шкіряний салон авто, плащ дощовик і ще багато чого. направду - вона геніальна. трошки не сподобалось мені як вичитана книга. ну і мені так видається, що перекласти це все можна було краще. в плані літературного аспекту. ну але то таке. все одно було дуже цікаво. це ж писала саме ВОНА.
так от після цієї книги переглянула кіно з Одрі Тоту, яке колись мене змусило шукати саме цю  книгу і не знайти тоді, і ото ще одне зараз гортаю. і мене безкінечно дивує - як і заради чого? можна взяти одне ім"я реальної і мегацікавої людини і написати (а потім зняти) під це якусь туфту далеку від правди, життя і дійсності? зробити з мегавпевненої харизматичної жінки якусь нюню (це я про друге кіно 2008 року випуску). мая твая ні панімать... і головне - зачєм?
та й таке.
п.с. прийшла мені думка до голови колекціонувати автобіографічні і біографічні книги. але ж місця нема. і тих декілька полок, якими я так тішилась у новій шафі, вже практично заставлені. ну але то таке...
snizhna: (профіль)
прочитала Генерала де Голля і Ен Ширлі із Зелених дахів.
якось я не пишу про все, що читаю сюди (хоча, можливо, було б варто більше про книжки - менше про емоції), але перша книжка викликає у мене легку гордість - ото не думала, що колись прочитаю щось із татової бібліотеки, де все про політику, військових і загалом про історію. але я це подужала :) і було навіть цікаво :) хоча, мені завжди цікаво, коли ідеться про реальних персонажів. Звісно, маса всього у мене вже вивітрилась з голови (назви партій, комітетів і всякого подібного), а решта неминуче вивітриться теж, однак, залишиться те, що завжди цікаве саме мені - образ особистості. книга позбавлена будь-якої сентиментальності, однак сам де Голль казав - сентиментальності в політиці не місце :). Проте, це було цікаво - розглядати цю людину наче у кіно його життя. Постать для мене суперечлива. Але всі ми такі. Однак, без сумніву, палкий патріот Франції, який багато зробив для її, як він любив казати, "величі". Ну і, звісно, людина заурядних можливостей ним би не стала. (автор Молчанов Н.Н.)

А Ен Ширлі - це звісно зовсім не де Голль :) Це для мене книга з ряду "Пеппі - довга панчоха", "Мері Попінс", "Том Сойер". Я від таких книг завжди діставала особливе задоволення. Вони світлі і прекрасні. Та й по всьому. :)
snizhna: (профіль)
Дійшли руки в мене до Роксолани. Осипа Назарука. Ніколи не читала, не дивилась серіалу і взагалі знала про неї лише загальні відомості. Прочитавши дуже розлогу статтю замість вступу до книги авторства к.ф.н. Ю.Кочубея, налаштувалась на те, що це дійсно чимось видатна особистість варта поваги і захоплення. Прочитавши книгу, зрозуміла, що видатна, тільки не так все чудово і райдужно, як у передмові.
І ото прочитавши дуже гарний роман, який п. Кочубей відносить до одних з тих небагатьох романів, де автор не викладав вигадок, а максимально спирався на вивчену і досліджену історію Роксолани, у мене виникло велике здивування, щоб не сказати обурення. Ну але то таке. От поясніть мені - чим і чому захоплюються Роксоланою? Мая твая нє панімат... Чим саме там захоплюватись? Чому на честь неї названо цілий курінь у Львівській пластовій станиці? Ні панімат... В дами дійсно дуууже непересічна доля, але зі сторінок роману у мене набагато більшу симпатію і повагу викликав султан Сулейман. Той, що її чоловік.

Дама зрікається своєї віри, щоб могти побратися із султаном. Ну нехай. (Тут і далі констатую факти, не осуджуючи її, бо не була в тій ситуації і не знаю як би я вчинила маючи подібні умови і знаючи всю ситуацію). Дама дуже вміло крутить султаном, який у неї до безтями закоханий. Ну нехай. Вмілим невеликим театральним дійством усуває вагомого помічника султана, який надумав шантажувати її. Нехай. Це була реальна загроза життю її дитини - теж не знаю як би я вчинила і вважаю, що з шантажистами тре чітко і жорстко. А далі мадам понесло. Вона так хоче бачити свого старшого сина на троні Османської імперії що розвиває жахливу інтригу,в результаті якої, султан страчує свого першого сина від іншої жінки...І не тільки сина. І це я не осуджую - Бог їй суддя. Хоча мене це жахає, це не те слово. Можливо, якби раптом із султаном щось сталось і трон зайняв старший син, вбили б Роксолану і її синів... Можливо цим якось можна пояснити її дії, не знаю. Але так вимальовується, що це все амбіції і дике бажання влади. Ну і що? Зло породжує зло. В результаті цих Роксоланиних розкладів - вона втратила молодшого сина, якого теж стратили за заколот, а Османська імперія розвалилась, бо була під проводом старшого сина-п"янички...  І не просто Османська імперія, а Османська імперія, яка бува в надзвичайному розквіті у всіх відношеннях. Да уж... Є чим гордитись. Валять - нє строїть....Але і це не все. 9 онуків Роксолани були задушені за наказом десятого для забезпечення єдиновладдя і запобігання заколотів...
Чим гордитись? Тим що українка так сподобалась турку? це якимось комплексом меншовартості посмерджує. І то серйозним...Не розумію...
Мож хто пояснить мені?
snizhna: (Default)
цілими днями читаю... упиваюсь нічого неробінням (якщо не рахувати фітнесу і занять з вокалу) і читаю, читаю ото вже 3 день підряд. Крім Шкляра прочитала "Паранджу страху" Самії Шаріфф та "Гудзик" І. Роздобудько. Перша книга однозначно варта уваги. Просто, щоб знати, як у наш час можуть чи не можуть "жити" люди. Зокрема жінки у інших країнах. Щоб ще раз задуматись і усвідомити наскільки цінним є поняття свободи і що це ні з якими багатствами світу не зрівняється ні-ко-ли.
Який (саме) нюанс мене найбільше вразив у цій розповіді, це те, що жінка, яку спочатку методично нищили батьки, а потім фізично і морально нищив чоловік, який згідно звичаїв своєї країни міг робити з нею, що заманеться, лишилась ЖІНКОЮ. Ніжною, люблячою, справжньою матрі"ю своїх дітей (3-ох яких народила від постійних гвалтувань - "законних актів любові"), яка зупинила цей жах на собі і давала своїм дітям тільки любов, а потім, зібравшись духом, досягла з ними СВОБОДИ (але це вже не нюанс).
Що мене ще вразило, це те, як вона довго називала своїх "батьків" своїми. Навіть, коли вони забрали у неї першу щойно народжену дитину...Це все історія, яка виплітається чиїмось долями. І це варто знати... Дещо перекликається з "Квіткою пустелі", але це вже інша історія і доля...
snizhna: (Default)

Нині дочитала Шкляра "Залишенець.Чорний Ворон"
Це неймовірна книга. Просто неймовірна. Справжня. Талановита. Правдива. Невимовно сумна. Така, що роздирає тебе до дна твоєї душі. І ти розумієш - о ні, ще щось так болить в тій душі, так! болить! так боліти мертве і неіснуюче не може. 

Це така книга, після якої ходиш хворий від кількості почуттів і вражень. Це книга, яка відроджує. Нагадує. Присоромлює. Вчить. Очищує від плевел. І ставить на місце. Розтавляє всі крапки над "і". І робить це з такою мудрою простотою, що просто дивуєшся і схиляєш свою голову.

Для мене це така обов"язкова до прочитання книга, як знання власного гімну. Дуже хотілось би, щоб таке було в шкільній програмі. Дуже! Щоб на такій літературі росла наша нація. Щоб вона вчилась і знала в чому наша сила, і в чому наші слабкість і помилки. 
Це просто геніальна книга. У мене лише одні овації, захоплення і просто сльози в горлі...

п.с.І як так книга трапилась мені до всього. І до "Записок..." і до проданого Різдва у Львові. Просто диву даєшся...

Христос Рождається!

snizhna: (Default)
 
Ну ось я дочитала цю книгу - Автобіографію Агати Крісті. Одна з тих книг, які повертають мене до смаку і правди Життя. До любові до Життя, до нагадування, ЯК його можна смакувати живучи.
Я, напевно, як прирождена любительниця смачно поїсти (пам"ятаю себе такою з дитинства :) тай не тільки я) відчуваю такі книги смаком. Таке враження ніби я щойно з"їла смачнющий м"ясний пиріг, щось смачнюще з домашніми вершками на десерт і, заївши то все фруктами, нопоєними сонцем з власного саду, пішла по своїх мирних справах далі. Такий самий смак у мене викликала автобіографія Шаляпіна  - смак добротної їжі, якої зараз практично не буває.
Як все таки МУДРО жили раніше люди. Називайте мене ретроглядом, але чим більше таких книжок, тим більше я в тому переконуюсь. Люди Жили. Не було примарних цілей, які вимушували бігти весь час вперед у постійному стресі по великому рахунку - невідомо для чого ... І це так класно. Агата Крісті зупиняється в одному місці саме на описі своєї радості від життя, яку вона відчувала ЩОДНЯ прокинувшись зранку. Я про нормальність наявності такої радості взнала вже будучи дорослою людиною і вона у мене від того не появилась... Люди багато працювали, багато знали, багато чим займались, багато чого вміли, отримували від життя ЗДОРОВЕ задоволення і тим не менш нормально спали і жили в нормальному, щоб не сказати в повільному темпі. Життя було побудовано інакше. І я вважаю - правильно. Не буду пускатись в довгі пояснення і доведення своєї думки - всеодно правильність її для когось очевидна, а для кого ні - то і доводити марно. Одним словом, критикувати і розкладати по поличках детально свої враження (їх багатоооо) я не буду, але книга проста, життєва і фантастична!
 
snizhna: (Default)
 
Спочаку книга мене захопила. Я давно такого не читала. Я її смакувала. До певного моменту. Потім вкінці щось мене збило з пантелику. І я навіть знаю що. Але загалом, задоволення я отримала  ще то. Можливо хтось читав? Поділіться власними враженнями! буду вдячна!

snizhna: (Default)
 Гойя или тяжкий путь познания.
Лион Фейхтвангер.
 
Дуже люблю такі книги. Біографічні. 

п.с. почала читати Любко Дереша "Культ". Не подобається. Дуже не подобається. Заради цікавості дочитаю цю книгу (якщо не знуджусь раніше), яку в передмові називають культовою. Неправдоподібне чтиво. Вибачте, якщо когось заділа своєю оцінкою. Рада б була почути інші думки, які можливо мені щось прояснять...
snizhna: (Default)

Рождение ума – это смерть чувств

Скука – это фундаментальная неосознанность жизни; скука есть осознанность, попавшая в капкан ума

«Который час?»
«Э‑э, сейчас около…», – тут я спохватился, – «около сейчас».
«А где мы находимся?»
«Здесь».




snizhna: (Default)

Широко раскрыв глаза, я полз по кафельному полу, сосредоточенно всматриваясь в формы и цвета под моими ладонями. Я прикоснулся к коврику, а он тронул меня в ответ. Все так ярко и живо.

Крохотной ручкой я хватаю чайную ложку и начинаю колотить ей по чашке. Звонкие звуки восхищают мой слух. Я громко кричу! Затем, я подымаю голову и вижу юбку, колышущуюся надо мной. Меня подымают, а я лепечу. Погруженное в материнский аромат, мое тело растворяется в нем. Меня наполняет блаженство.

Чуть позже, я ползу по саду. Свежий ветерок касается моего лица. Повсюду надо мной возвышаются яркие сочетания цветов, вокруг меня новые запахи. Я срываю один цветок и кусаю его; мой рот заполняет горькое послание. Выплевываю его.

Приближается моя мама. Я вытягиваю ручку, чтобы показать ей ползущую черную штучку, которая щекочет мне руку. Она наклоняется и смахивает ее. «Противный паук!» – произносит она. Потом, она прижимает что‑то нежное к моему лицу; оно разговаривает с моим носом. «Роза», – произносит она, потом опять повторяет этот шум, – «Роза». Я смотрю вверх на нее, потом вокруг себя и снова погружаюсь в этот мир пахучих красок.

snizhna: (Default)
Прочитала "Вона і він" і "Сповідь молодої дівчини" Жорж Санд. Від останнього отримала велике задоволення. Нині болять очі, бо я не вмію відриватись від того що читаю. Тому читати по буднях, коли треба на роботу - це нереально для мене :). А, взагалі, у мене Жорж Санд 9 томів і ще 1 книжка :) (і, взагалі, не тільки Жорж Санд) але я вже практично здорова. Тому повертаюсь на планету Земля.

ААААААА весна остаточно вдарила мені по голові і, якщо до хвороби я хотіла пошити тільки легку блузку, то тепер до неї додались два плаття, піджачок і думаю додосться ще щось зовсім літнє. Шкода, що стіко часу випало :) а то б...ух....

я знов шалено хочу схуднути. І не боюсь про це сказати високоповажним френдам, які мене (ще?:)) читають. Да, я така непостійна, але хіба ж я винна :) це все естрогени. Однак, робота над головою триватиме далі. Хоча я і тут непостійна. Я ужасно настроєва. І це було б прекрасно, якби не було ТАК жахливо. Бо неможливо все життя і процеси у ньому підлаштувати під свій настрій. А може можна:) хоч трошки? Та і продуктивність від цього падає. Продуктивність мене. Лишається полюбити себе змиритись з цим і жити так, як получається... Весна все таки, і це прекрасно :)))))

І ось вам трошки мого настрою

snizhna: (Default)
прочитала цю книгу

Просто суперова книга!!!!
Я таке задоволення отримала. Є деякі на мій погляд, як би то сказати ірреальності чи що, але то дрібниці. Дрібнючі дрібниці!

Велике дякую тій книзі, за те, що мені нагала одни хороший стан, в якому я перебувала в своєму житті декілька раз, але який нажаль від мене втікав. Я знаю - це існує. А якщо це існує, я це знаю і мені це потрібно - то значить воно у мене буде. Буде! Бо це давно стало гострою потребою. Бо я це засмакувала і забути про це нереально. Це - стан внутрішньої свободи. Я давно не зустрічала нікого і нічого, щоб мені нагадало це відчуття і спосіб мислення. Стільки думок збіглося в одну точку з моїми, що відчуваєш себе просто просвітленою. І це прекрасно.
Ось такі асоціації. Це навіть не враження :), це те що збурила ця книга у мені. Так само, як читаючи попередню, ви там можете знайти, щось своє і зовсім не знайти мого.

Ну і звісно, так як підписла цю книгу авторка для [livejournal.com profile] skvorychok , так і ви,щоб мали силу трьох ножів.
snizhna: (Default)

прочитала  Марію Стюарт Стефана Цвейга. Так написано, що хочеться просто промовчати від захоплення :)

May 2014

S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627 28293031

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

  • Style: Dreamscape for Ciel by nornoriel

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 01:28 pm
Powered by Dreamwidth Studios