snizhna: (Default)
2020-12-13 09:53 pm

(no subject)

Коротко про головне - від нині більшість постів буде під замком.
Пишу в свому ЖЖ про все, що мене хвилює. Десь так приблизно :)
snizhna: (яйце)
2014-05-28 03:33 pm

(no subject)

я у "Кані". На жаль, про сумне.

... )
snizhna: (Default)
2014-02-07 08:58 pm

Как стареть и одеваться достойно.

Мэрил Стрип, художник по костюмам по образованию.



Мэрил Стрип, 64 года:

"Я не слишком интересуюсь модой и всем, что с ней связано. Вся эта чрезмерная забота о деталях, по-моему, отнимает слишком много сил. Какую сумку взять? А какие туфли или серьги лучше подойдут к платью? И как все это будет смотреться вместе? Да меня это волнует куда меньше, чем детали, из которых собран двигатель самолета, на котором я куда-то лечу!



Я против пластической хирургии. Более того, когда я встречаю человека со следами пластики, мне трудно с ним общаться. Это словно вуаль, которая скрывает ото всех ваше лицо."

MORE )
snizhna: (профіль)
2013-10-12 08:05 pm

(no subject)

ото десь відносно недавно мене різко потягнуло до землі. :))) чорний гумор отставіть :).
мене пре там порпатись, мене пре тиша і відсутність високих будівель. натомість - небо крізь гілки, а то і без них...
тому нині на городі моїх батьків(який я у свої 10-25 люто ненавиділа) я із завзяттям, несподіваним для себе самої, чистила малину. тато наш дуже повільно, але потрохи наводить лад там. мені кортить розбити квітник і посадити молоді ягідні кущі.
а нині батьки там чавили яблучний сік.
а потім ми смажили шашлик. а Юрко на щастя спав цілих 3!!! години. природа - це ще той дзен...
фото ще пізньолітнє, бо зараз фотіка нема. і так його бракує...
DSCF5188
snizhna: (профіль)
2013-10-11 08:43 pm

Толстый пост

Originally posted by [livejournal.com profile] vika_dmitrieva at Толстый пост
Я толстая.

Я не кокетничаю, это так и есть. Мои весы показывают трехзначную цифру.
Мне все это не нравится, и очень скоро я иду к диетологу, чтобы привести себя в порядок.
Но пока я в армии толстых, я хочу заступиться за них. Точнее - за нас.
И за полноту, как явление в целом.
Все будет на собственном примере и на личном опыте.

IMG_7819


1. Не все, кто считает себя толстыми или кого окружающие считают толстыми являются реально толстыми людьми.

Начнем с того, что считать полнотой. Когда про человека начинают говорить, что он толстый?
Когда мы сами начинаем комплексовать по поводу "лишних" кг?

кто о чем, а вшивый о бане )


30455-ilyke.net-large-30455-funny-girl-eating-weight-want11
snizhna: (профіль)
2013-09-24 05:18 pm

Мифы об успехе: «вы можете все, что захотите»

чудовий текст. відповідь на категоричну фразу - справжні таланти ЗАВЖДИ знаходять шлях на верх і т.д.

Originally posted by [livejournal.com profile] arcobaleno_ru at Мифы об успехе: «вы можете все, что захотите»
Все хорошо в меру – и к оптимизму это тоже относится. С одной стороны, западная модель успеха хороша - «сделай себя сам», «все в твоих руках», «если кто-то смог, то и ты можешь». Я только за инициативность, самостоятельность и работу по осуществлению своей мечты, какая бы она не была.

Однако, есть и другая сторона. А именно – чувство вины и собственной неуспешности, когда вы читаете, что кто-то в 25 лет возглавил миллионный бизнес, при этом создав прекрасную семью, бегая по утрам, медитируя, читая по книге в неделю и готовя ужины из трех блюд ежедневно. Ведь если этот человек смог – вы же тоже можете? А если у вас не получается – значит, сами виноваты? Плохо организованы, мало стараетесь, не хватает ума/таланта/трудолюбия – короче, полная неудачница?

И вот это чувство нередко сводит на нет все преимущества западной модели успеха. Не говоря уж о том, что она просто-напросто неверна. )
snizhna: (профіль)
2013-09-19 12:16 am

(no subject)

ото читаю зараз про Буша. а там про Хусейна, бен Ладена. і ото полізла у вікіпедію почитати детальніше про Хусейна, а там його фото у трирічному віці... карочє, то напевно все гормони ну і усвідомлення всього того через призму дитини. от вони ж ангелята. чисті і прекрасні. з блискучими очками, яких тільки обнімати і цілувати. в яких стільки любові і щирої радості. ну чому? чому в цьому світі стільки жорстокості, коли народжується стільки ангелят?!... чому потім вони стають вбивцями, диктаторами чи просто паршивими людьми.... питання хоч і риторичне, але відповідь я напевно, що знаю...
просто серце стискається і розривається, коли бачиш ці "метаморфози"
счітайтє мєня кєм хотітє. даже дурою впєчатлітєльною, але ось таке в моїй голові і сердці. раптом не плачу...
snizhna: (профіль)
2013-09-17 11:00 pm

(no subject)

у мене купа новихх книжок. хочу читати, аж б'ю копитом. а читати можу лише, коли малеча спить на дворі...ооо це справжне випробування - читати книгу по декілька сторінок, коли хочеться взяти і проковтнути іі.
а за вікном дощ із відра - це значить і таке читання відкладаеться.
іду спати! добраніч добрим людям
snizhna: (профіль)
2013-09-16 12:17 pm

(no subject)

облом подкрался незаметно, хоть виден был из далека
я була переконана, що схудла. нині встала на вагу і побачила, що поправилась. ну що за йомайо.......

і ще. мене ото щось дивують до безмежності фрази, а часом і просто злять, типу - дитині два місяці, а її ВЖЕ привчили до рук! вона хоче бути тільки на руках!!! якийжах. у мене зустрічне питання - а вони шо думали, що народиться дитина, вони її як предмет покладуть і вона буде лежати? так, до ласки привчати не можна. треба навчити реагувати на команди "сідєть" і "лєжать". воно буде саме то.

грррр...
snizhna: (профіль)
2013-09-14 09:31 am
Entry tags:

ну що

Вилазка відбулась успішно, попри істерику Юрчика, на якого перехожі на Форумі зглядались і дивувались тому, що можна так верещати. Насправді, як виявилось, він просто недоспав :), що і поспішив виправити. Тому я спокійно паслася біля палаток ще більше години.
Хвалюся!
Мемуари Кондолізи Райс
Дисидент Вацлав Гавел (Д. Кайзер)
Не шкодую (про Едіт Піаф) (К. Бурке)
Це все видавництво Темпора, Київ
Теплі історії :) куда ж без них
Василь Стус - Вибрані твори - Смолоскип
Кіт на ім"я Сплет і Вдячний Сплет  (Роб Скоттон)
Картонна книжечка " У лісі, лісі темному" (І. Нехода)
П"ятикнижжя
це все - Видавництво Старого Лева
Ен із Ейвонлі (Л.-М. Монтгомері)
 і ще я роззорилась (бо інакше про ту ціну не скажеш) на м"яку гризибельну книжку для Юрчика "День Ясі"
21
Тай таке. Це був день перший :) Нині хочу ще!

п.с. Забула Історію України Капранових. Якщо нині не забуду ту книгу вдома, піду по автограф. Чомусь їхній автограф хочеться :)
snizhna: (профіль)
2013-09-05 10:34 am

Несколько штрихов к теме любовной зависимости

скільки правди в тому. але ото я розумничка - можу себе похвалити - я багато з цього вже зрозуміла сама. мамусі, любіть своїх дітей і ВИРАЖАЙТЕ їм це. бо без того можна запросто занапастити свою дитину. залишити її нещасною, розбитою і нездатною на щасливе життя. було в моєму житті декілька любовних залежностей і один Бог знає ЧОГО мені вартувало ЦЕ пережити. Це жахливо. І жахливо - це не те слово. Це морок. І моє щастя, що я з того всього вибралась. Що працею і величезним зусиллям волі заставила себе повірити у те, що я заслуговую любові і щастя. знаєте, ЩО це таке, коли все твоє єство фізично впирається від думки, що ти заслуговуєш любові? фізично впирається ТАК, що тобі стає зле... тому...
залишились ще інші потреби і проблеми, які необхідно пропрацювати для повноти щастя. але сама головна наша потреба - це любов. найперша і найбільша. навіть не їжа....



Originally posted by [livejournal.com profile] utoch_ka at Несколько штрихов к теме любовной зависимости
Originally posted by [livejournal.com profile] veronikahlebova at Несколько штрихов к теме любовной зависимости
Сейчас активно «пошла» тема любовной зависимости, и я решила расставить еще несколько необходимых акцентов.

Любовная зависимость имеет своим происхождением раннюю травму потери эмоциональной связи с матерью, жизненно необходимую ребенку.

Покидала ли мать своего ребенка (например, в связи с выходом на работу) или оставалась эмоционально недоступной даже будучи рядом, травма неизбежно возникает, если

Всем своим существом привязанный к матери ребенок не получает в ответ необходимого для его жизни тепла, вовлеченности, снисходительности к своим уязвимостям (плачу, капризам, нежеланиям), интереса к его жизни, любования малышом, в общем, всего того, что мы называем любовью.

Не получив достаточного ее количества, ребенок, теряет веру в свою нужность, привлекательность, ценность, теряет веру в то, что он может быть любим.

Без этой веры в свою значимость, без присвоенной материнской любви к себе, он не может сам почувствовать себя любимым и нужным.

Read more... )
любовная зависимость
snizhna: (профіль)
2013-09-05 10:21 am

Сравнение - мать насилия

Read more... )Originally posted by [livejournal.com profile] utoch_ka at Сравнение - мать насилия
Originally posted by [livejournal.com profile] zicer at Сравнение - мать насилия
"Посмотри, какая красивая девочка! Это потому что она в платьице",- услышал я, и снова "забродили старые дрожжи".
Шаг за шагом мы вгоняем детей в комплекс неполноценности. Последовательно и планомерно. Он будет проявляться в учебе, в дружбе, в любви. Потому что мы такие. Не умеем иначе и учиться не хотим. Незачем, мы-то живем как-то! Как-то...
Позицией, человека, выросшего в постоянном сравнении и оценке, никогда не будет "я живу здесь и сейчас", "мне хорошо" "я чувствую это так", а только - я хуже (лучше)", "на меня сейчас не так посмотрели", "я выгляжу полным идиотом", "наконец-то мама назвала меня молодцом", "я должен хотеть есть" и т.п.
Read more... )?
snizhna: (профіль)
2013-09-02 01:44 am

НЛП и самооценка: как повысить самооценку?



дівчина мене просто зачарувала. своєю манерою говорити, своєю красою, енергетикою і т.д. ну і говорить вона таке, що освіжає. не знаю при чому тут НЛП (загалом знаю, що то таке, але в деталі не вникала), але все правильно. дуже правильно. мене таке мотивує пропрацьовувати свої каки.
snizhna: (профіль)
2013-09-02 12:54 am

Налисники

Зря я канєшна затіяла налисники наніч, ну але що поробиш - молоко-то скисло! :)))
От - ті що на кислому молоці, вийшли з кислинкою. І тут  я не втрималась проти інтригуючої назви - бісквітні млинці... І забацала ще їх. Мушу сказати, чи то ми вже розбещенні інтеренет-рецептами, де кожен крок на фото, чи то дійсно неточності у книжці п. Дарїї, але ото третій рецепт відділя і третя неточність. Принаймні, тісто на бісквітні налисники "налити" на пательню мені не вдалось. Накладала ложкою і смажила оладки. Але було дуже смачно! Ті оладки так і просяться аби їх змастили варенням чи шоколадом! Єдине, що я думаю, може б тісто вийшло рідшим, якби я робила на домашній сметані. Тре якось перевірити. І ще я найшла там одруківку. В одному рецепті не вказано скільки ж яєць треба кинути. Пише - яйця. І всьо тут. І що малось на уваці - Яйця чи ... яйцЯ - невідомо.
Та й таке. Ну налисники троха остудили мій жар до готування на нині. Можна іти спати :)))
Картинка для краси :)
DSCF5240
Ось такий фонтан у нас працює тепер у Стрийському парку
snizhna: (профіль)
2013-08-29 11:46 pm
Entry tags:

(no subject)

ото прочитала книгу-автобіографію про Коко Шанель.
Шанель К. Коко Шанель. Жизнь, рассказанная ею самой - e5.ru
я навіть не знала, що біжутерія і дамська сумочка на пасочку чи ланцюжку - це її винаходи. крім того - шкіряний салон авто, плащ дощовик і ще багато чого. направду - вона геніальна. трошки не сподобалось мені як вичитана книга. ну і мені так видається, що перекласти це все можна було краще. в плані літературного аспекту. ну але то таке. все одно було дуже цікаво. це ж писала саме ВОНА.
так от після цієї книги переглянула кіно з Одрі Тоту, яке колись мене змусило шукати саме цю  книгу і не знайти тоді, і ото ще одне зараз гортаю. і мене безкінечно дивує - як і заради чого? можна взяти одне ім"я реальної і мегацікавої людини і написати (а потім зняти) під це якусь туфту далеку від правди, життя і дійсності? зробити з мегавпевненої харизматичної жінки якусь нюню (це я про друге кіно 2008 року випуску). мая твая ні панімать... і головне - зачєм?
та й таке.
п.с. прийшла мені думка до голови колекціонувати автобіографічні і біографічні книги. але ж місця нема. і тих декілька полок, якими я так тішилась у новій шафі, вже практично заставлені. ну але то таке...
snizhna: (профіль)
2013-08-27 08:05 pm
Entry tags:

(no subject)

прочитала Генерала де Голля і Ен Ширлі із Зелених дахів.
якось я не пишу про все, що читаю сюди (хоча, можливо, було б варто більше про книжки - менше про емоції), але перша книжка викликає у мене легку гордість - ото не думала, що колись прочитаю щось із татової бібліотеки, де все про політику, військових і загалом про історію. але я це подужала :) і було навіть цікаво :) хоча, мені завжди цікаво, коли ідеться про реальних персонажів. Звісно, маса всього у мене вже вивітрилась з голови (назви партій, комітетів і всякого подібного), а решта неминуче вивітриться теж, однак, залишиться те, що завжди цікаве саме мені - образ особистості. книга позбавлена будь-якої сентиментальності, однак сам де Голль казав - сентиментальності в політиці не місце :). Проте, це було цікаво - розглядати цю людину наче у кіно його життя. Постать для мене суперечлива. Але всі ми такі. Однак, без сумніву, палкий патріот Франції, який багато зробив для її, як він любив казати, "величі". Ну і, звісно, людина заурядних можливостей ним би не стала. (автор Молчанов Н.Н.)

А Ен Ширлі - це звісно зовсім не де Голль :) Це для мене книга з ряду "Пеппі - довга панчоха", "Мері Попінс", "Том Сойер". Я від таких книг завжди діставала особливе задоволення. Вони світлі і прекрасні. Та й по всьому. :)
snizhna: (профіль)
2013-08-21 10:53 am
Entry tags:

Книжка

Дійшли руки в мене до Роксолани. Осипа Назарука. Ніколи не читала, не дивилась серіалу і взагалі знала про неї лише загальні відомості. Прочитавши дуже розлогу статтю замість вступу до книги авторства к.ф.н. Ю.Кочубея, налаштувалась на те, що це дійсно чимось видатна особистість варта поваги і захоплення. Прочитавши книгу, зрозуміла, що видатна, тільки не так все чудово і райдужно, як у передмові.
І ото прочитавши дуже гарний роман, який п. Кочубей відносить до одних з тих небагатьох романів, де автор не викладав вигадок, а максимально спирався на вивчену і досліджену історію Роксолани, у мене виникло велике здивування, щоб не сказати обурення. Ну але то таке. От поясніть мені - чим і чому захоплюються Роксоланою? Мая твая нє панімат... Чим саме там захоплюватись? Чому на честь неї названо цілий курінь у Львівській пластовій станиці? Ні панімат... В дами дійсно дуууже непересічна доля, але зі сторінок роману у мене набагато більшу симпатію і повагу викликав султан Сулейман. Той, що її чоловік.

Дама зрікається своєї віри, щоб могти побратися із султаном. Ну нехай. (Тут і далі констатую факти, не осуджуючи її, бо не була в тій ситуації і не знаю як би я вчинила маючи подібні умови і знаючи всю ситуацію). Дама дуже вміло крутить султаном, який у неї до безтями закоханий. Ну нехай. Вмілим невеликим театральним дійством усуває вагомого помічника султана, який надумав шантажувати її. Нехай. Це була реальна загроза життю її дитини - теж не знаю як би я вчинила і вважаю, що з шантажистами тре чітко і жорстко. А далі мадам понесло. Вона так хоче бачити свого старшого сина на троні Османської імперії що розвиває жахливу інтригу,в результаті якої, султан страчує свого першого сина від іншої жінки...І не тільки сина. І це я не осуджую - Бог їй суддя. Хоча мене це жахає, це не те слово. Можливо, якби раптом із султаном щось сталось і трон зайняв старший син, вбили б Роксолану і її синів... Можливо цим якось можна пояснити її дії, не знаю. Але так вимальовується, що це все амбіції і дике бажання влади. Ну і що? Зло породжує зло. В результаті цих Роксоланиних розкладів - вона втратила молодшого сина, якого теж стратили за заколот, а Османська імперія розвалилась, бо була під проводом старшого сина-п"янички...  І не просто Османська імперія, а Османська імперія, яка бува в надзвичайному розквіті у всіх відношеннях. Да уж... Є чим гордитись. Валять - нє строїть....Але і це не все. 9 онуків Роксолани були задушені за наказом десятого для забезпечення єдиновладдя і запобігання заколотів...
Чим гордитись? Тим що українка так сподобалась турку? це якимось комплексом меншовартості посмерджує. І то серйозним...Не розумію...
Мож хто пояснить мені?
snizhna: (профіль)
2013-07-22 09:45 am

Его мой голос

Originally posted by [livejournal.com profile] utoch_ka at Его мой голос
Originally posted by [livejournal.com profile] radulova at Его мой голос
Говорят, мы всю жизнь смотрим на себя родительскими глазами: любуемся собой, если родители любовались нами, и презираем, если презирали они. Говорят, их словами мы хвалим себя и ругаем. И как от этого избавиться, а?

На вопрос о главном своем недостатке я всегда отвечала немедленно: «Ленивая! Тут даже думать не о чем. Я лентяйка, каких свет не видывал». Помню, как психотерапевт, милая тетечка, посмотрела на меня поверх очков: «Наташа, напомните, для каких изданий вы сейчас пишете». Я стала загибать пальцы: «По понедельникам я сдаю колонку для этого журнала, по вторникам – для этого...» Выяснилось, что я веду пять еженедельных колонок.

И это были не проходные тексты. Я вообще работаю на совесть, так как и редакторы, и читатели ждут: «Ну-ка, что на этой неделе Радулова выдаст», – и имеют на это полное право. Еженедельная колонка – это не «сел и написал». Это нескончаемое напряжение – ты обязан много читать, много размышлять, вскакивать среди ночи и что-то записывать, утром, принимая душ, думать над заголовком, а в очереди в кассу супермаркета – над подзаголовком. Ты должен постоянно, всегда искать темы. Биться головой о стену, если не получается рассказать историю просто, легко, чтоб «читалось на одном дыхании»... Да что говорить! Каторжный это труд. И если бы он не был так мучительно притягателен для меня – давно сбежала бы в шахтеры.

Итак, у меня было пять колонок в неделю. Помимо этого, я работала в штате федерального издания, где от меня требовали командировок в регионы – для подготовки больших, серьезных репортажей. В резиновых сапогах я таскалась по всяким деревням, где жители интересовались: «В Москве писать больше не о чем? Ты зачем сюда на поезде и двух автобусах добиралась, бедная? Ну давай сводим тебя хоть в коровник, что ли». Возвращаясь из коровников, я садилась ваять статьи для трех глянцевых журналов, а глянцевые главреды выносили мне мозг своими звонками: «Смешнее! Еще смешнее!» Я мало спала, я почти не общалась с друзьями, я даже в отпуске писала по одному тексту в сутки – мои рубрики в отпуск не уходили.

«Всё?» – спросила меня психотерапевт. Я поникла: «Нет. Я еще блог веду. Несколько постов в день». Я стала понимать, что мое представление о себе, говоря мягко, не очень соответствует реальности. Почему, будучи нагруженной до предела своих возможностей, я продолжала талдычить: «Я – ленивая»?
Read more... )
snizhna: (профіль)
2013-07-07 08:02 pm

(no subject)

DSCF4696
Рецепт "замазки" було вдосконалено :). Ми додали горіхів та ізюму. ну і класично - цукру в два рази менше ніж у рецепті. Получилось дуже так навіть нічого :) Наступного разу спробую додати якісь спеції типу кориці чи ще чогось такого. Замішується і печеться дуже швидко.